Щойно в айфонах з'явився додаток "Brushes", дехто почав продавати свої айфон-картини по 15 фунтів за штуку. Я перестала сміятися з молескінів та айфонів саме відтоді, як переконалася, що вони інколи потрапляють до талановитих рук. Картинки намальовані буквально пальцем. Розробники додатку "Brushes" організували спеціальну групу, де автори можуть розміщувати свої роботи.
Дивлюся, всі підводять підсумки року... а мені не дуже хочеться це робити. Скажу тікі, що свій особистий план я виконала відсотків на 30. Як завжди довелося економити на подорожах, власному здоров"ї та регулярних відвідинах спортзалу. Проте зі мною сталося багато цікавих речей, які я не уявляла і не планувала. І це мене страшенно тішить) Так що - кажу собі, я - молодець;) І ще одне. Так склалося, що в цьому році я передивилася багато фільмів. Отож вирішила поділитися з вами невеличким переліком тих, що сподобалися мені найбільше. Адже довгі канікули - чудовий привід, щоб вибрати щось цікавеньке на свій смак і теж подивитися. Зауважу, тут практично нема артхаузу. Його я зазвичай дивлюся на дисках і з запізненням, як мінумум, на рік. Поки переклади з"являться)
1. "Міс Петтігрю живе одним днем"
для тих, хто любить наївні фільми, в стилі 30-х років.
сподобався, бо відкрив для мене чудову акторку Емі Адамс. очевидно, раніш вона особливо не знімалася. але її комедійний талант просто очевидний
дивитися, коли хочеться не думати, а просто сидіти з посмішкою на обличчі
Бачили це страхіття на моніторах по всьому місту??? Може, по тєліку то теж крутять - не знаю, не дивлюся.
Вчора, коли проходила повз Кардачі, навіть на хвилинку зависла. Навіть виникла думка, що то якийсь антипіар. Особливо умілітєльно виглідає Шуфрич, коли обіймається з мужиками. Богословська теж не краща))) Їй би більше пасувало стояти з плакатом: "Куплю, продам мобільні телефони. Недорого"))) Ну, чесне слово))) Настільки воно все награно. Таке враження, що от-от почне бити всіх тієї картонкою, що в неї в руках.
Нижче, власне, саме відео. Щоправда, його трохи проапргейдив bogdan
Оцих двох чудових створінь - маму та сина-песика сьогодні зранку хтось викинув з машини просто на дорогу. Тваринки явно домашні. Чисті, відгодовані, не знають вулиці... Можливо, хтось має змогу якось допомогти або взяти їх до себе.. Я, на жаль, вже маю кішку та живу на зйомній квартирі.
Вчора, поки дехто дивився футбол, я продовжувала долучатися до класики світового кінематографу. Цього разу подивилася "Сніданок у Тіффані", знятий за повістю Трумана Капоте. Наче все просто. Місцями трошки по-американські пафосно і мелодраматично, але чіпляє. Адже істини, які стверджує цей фільм, дуже прості, але часто ми марнуємо час, бо не хочемо їх зрозуміти.
"В этом твоя вечная ошибка. Ты любишь диких тварих. Ты тащишь их домой. Помнишь, ты принес домой ястреба с перебитым крылом? а рысь со сломанной лапой? Ты помнишь это? Ты не должен делать так. Нельзя отдавать свое сердце диким тварям. Чем больше ты им отдаешь, тем сильнее они становятся пока, наконец, они не уйдут обратно в лес или не улетят..."
"Знаешь в чем твоя беда мисс никто и ничья? Ты трусиха…у тебя не хватает духу…ты боишься сказать себе…жизнь это факт …люди влюбляются…люди принадлежат друг другу…потому что это единственный способ стать счастливыми…ты знаешь себя свободолюбивой…дикой…ты боишься, что тебя посадят в клетку… но поздно…детка, ты уже в ней…ты ее сама сделала для себя…и она не в Техасе…не в Сомали…твоя клетка…всегда будет с тобой…потому что …куда бы ты не попыталась убежать…ты убегаешь от самой себя…"
П.С. Одрі Гепберн тут геніально грає. Така гарна і тоненька... Наче от-от зламається.
Організатором мистецького проекту «Наше Різдво» виступила компанія «Фільм плюс продакшн». 9 січня в УНІАН вони представили ведучих та учасників концертів, а також розповіли про концепцію та структуру фестивалю.
За словами продюсера заходу Михайла Крупієвського, ця ідея викристалізувалася в нього тільки півроку тому: «Ми вирішили відійти від шароварщини та показати зовсім іншу естетику українського фольклору». Фестиваль відбудеться у Палаці спорту та триватиме два дні. Участь у ньому візьмуть відомі українські музиканти, які мають у своєму репертуарі різдвяний музичний матеріал. 10 січня глядачі зможуть побачити два сольні концерти поспіль. Відкриє фестиваль Тарас Чубай та гурт «Плач Єремії». Вони презентують нові версії різдвяних пісень. У виступі також візьмуть участь музиканти «Пікардійської терції» та оркестр «Віртуози Львова».
У другому відділенні відбудеться виступ хедлайнера фестивалю – всесвітньо відомого гітариста Ал Ді Міоли за участю українського бандуриста Романа Гриньківа. Це вже не перша співпраця американського музиканта з Романом. Деякий час тому вони записали спільний альбом Winter night, який відкрив для американців українські щедрівки. 11 січня у Палаці спорту триватиме різдвяне музичне театралізоване шоу на льоду із загальною сюжетною канвою. Сценографія дійства відтворює український вертеп зі стародавніми канонами з використанням найсучасніших сценічних технологій. На плазмових екранах демонструватимуть асоціативний відеоряд. Крім учасників першого шоу в концерті візьмуть участь Олександр Пономарьов, Олег Скрипка, «Тартак», «Дивні», хори «Дударик» та «Щедрик», а також артисти цирку «Кобзов», фігуристи під керівництвом заслуженого тренера України Галини Гржибовської-Кухар, та балет «А-6».
Крім того, цього дня концерт відвідає Президент України Віктор Ющенко, під патронатом котрого відбудеться дійство.
Автором сценарію став відомий письменник Олександр Ірванець, а музичним продюсером фестивалю – Тарас Чубай. Для нього це перший подібний досвід. «Раніше у нас була тільки американська та радянська версія Різдва, а тепер нарешті з’явиться українська. Це неправильно, коли на нашому телебаченні можна побачити тільки ”Блакитні вогники” та російські концерти», – вважає Тарас. За його словами, в нього був тільки один принцип відбору учасників – «щирість, яка йде зсередини». Крім того, наступного разу він сподівається залучити до участі у фестивалі справжні фольклорні колективи: «Не ті, які виховуються у будинках культури, а музикантів із гір та степів».
Михайло Крупієвський сподівається, що цей фестиваль буде цікавий глядачам різного віку та стане щорічним: «Я думаю, що наступного року різдвяне музичне театралізоване шоу відбудуться 7 січня в прямому ефірі, а протягом наступних днів кожен із учасників зможе показати власну програму. Фестиваль триватиме як мінімум три-чотири дні». Організатори не розголошують бюджет фестивалю. За словами Михайла Крупієвського, його профінансували люди, які не потребують додаткової реклами: «Вони просто вболівають за українську культуру». Крім того, не виключено, що на наступний рік частину коштів на його проведення виділить Міністерство культури. Маю 2 запрошення на сьогодні + 2 на завтра. В мене піти туди не вийде, тому можу комусь віддати...
Моя улюблена наразі група. Хлопці з Норвегії зробили тільки один альбом, але він настільки довершений, що не впевнена - чи вдасться їм зробити щось краще. Від їх музики віє холодом, горами, снігом та зимою. Композиція I've got a picture of you, Boss - найбільш експресивна з їх робіт. Але мабуть меланхолійні мені подобаються навіть більше. http://infostore.org/info/528657
Таке відчуття, що в асьці пройшов геноцид))) Зранку була здивована, що там вже майже нікого немає)) Здається, майже всі кудись поїхали, або от-от поїдуть. Або просто п’ють. Мені ж залишається тільки в котре сумувати з приводу моєї неорганізованості. Якби я спланувала все заздалегідь – провести канікули більш продуктивно. Але що ж – буде як буде. В цьому році я і так подорожувала більше, ніж в попередньому...) Можна сказати, що в кілька етапів об’їздила практично всю Івано-франківську область. І трохи захопила Тернопільську, Хмельницьку та Львівську:) Вийшов такий собі «зелений» туризм.
А справжнім відкриттям року для мене став – Кам’янець-подільський. Ніколи не думала, що це настільки затишне та гарне місто.
В наступному році сподіваюся нарешті зробити собі закордонний паспорт та трохи розширити географію;)
Підозрюю, що на вихідних на блозі вже майже нікого не залишиться, тому заздалегідь вітаю всіх зі святами:) Бажає, щоб в наступному в році вам вдалося витримати баланс духовного та матеріального;)
Вчора я врешті потрапила на "Душку" Йоса Стеллінга) Якщо чесно, прізвище цього режисера мене просто заворожує. А його фільм "Стрілочник" я б взагалі віднесла до своїх улюблених.
Що стосується його останньої роботи... "Душка" не став не виключенням в тому плані, що Україна очима європейського режисера трохи нагадує країну аборігенів. Та проте я не ставила б режисеру в докір, що він перебрехав. Адже часто ми буваємо саме такі - охочі відхопити щось "на шару", з совдєпівським мисленням тощо. Тим більше в цій стрічці і інший головний герой - голандський сценарист Боб абсолютно не виглядає гламурним. Амстердам ми бачимо не чистим, відгодованим та прогресивним, а сірим та самотнім містом. З людьми, які починають помічати один одного тільки, якщо їм щось треба або, якщо їм хтось чимось заважає.
Сергій Маковецький настільки переконливий у ролі "Душки" (чолов"яги з української глибинки, який в один чудовий день опиняється на порозі будинку Боба в Голандії), що часом роздратування підстаркуватого сценариста від того, що він не може позбутися цього неочікуваного гостя, передавалося навіть мені)) А поціновувачі жіночі вроди будуть зачаровані Сільвією Хукс, яка зіграла випадкову знайому Боба...
Діалогів в фільмі не надто багато. Адже головні герої не знають мови один одного. Проти їх дії та емоції настільки красномовні, що здається вони могли б мовчати взагалі...
Зізнаюся чесно, відпочатку в мене не було такого вже цілеспрямованого бажання йти на цей концерт. Суміш боса нови та народних островітянськіх мотивів не дуже мені близька. Проте спочатку квиточок на цей концерт мені обіцяв принести на день народження колишній одногрупник. Потім в нього щось не вийшло, а я все ж таки потрапила на концерт. Мені врешті дістався квиток, подарований на день народження. Щоправда презентували його не мені, а нашому директору з розвитку Кості. Та оскільки він захворів (а може просто не дуже хтів туди йти) - можливість насолоджуватися чудовою музикою та вокалом Цезарії дісталася мені:)
Цезарія Евора - ровесниця Першої Світової війни. Вона народилася в Мінделу, Кабо-Верде, і з 16 років почала співати в місцевих клубах, проте світова слава прийшла до неї тільки трохи більше 10 років тому. Її земляк, котрий вже давно виїхав до Парижу, запропонував їй записати альбом в Європі. І Цезарія погодилася. Щоправда, два її перші диски були популярні в основному серед емігрантів. Тільки Mar Azul
Більшість своїх пісень вона співає на креольському діалекті португальської мови. Зараз у її виконанні можна почути багато з класики джазу, хоча відпочатку вона працювала в жанрі "морна". Дуже популярні на островах мелодії поєднують в собі західноафриканські ритми, бразильські модіньї, портунальські фадо та пісні англійських моряків.
Фізично не маю можливості зараз описувати детальні враження від концерту. Отож передам їх трьома асоціаціями - "тепло", "затишно", "глибоко". Мені найбільше прийшлися до вподоби ліричні композиції у її виконанні. Її голос плюс скрипка - це щось неймовірне. Причому вона з тих виконавців, харизму яких не може передати ніякий запис. Простенька чорношкіра жіночка, яка виходить на сцену босоніж. Не соромиться палити просто на сцені цигарки. І бути такою, як вона є.
У акторки є румунські та російські корені. Більшість її рідних по лінії батька померла в концтаборах, тому вона мріє колись зробити фільм про Росію або Першу світову.
Коли Вайноні виповнилося 7, батьки переїхали до комуни хіппі, де крім них жили ще 7 родин. Вони випасали коней та ніколи не дивилися телебачення, тому що в їхній оселі не було навіть електромережі.
У грудні 2001 її арештували за крадіжку в магазині.
Насправді Райдер натуральна білявка, але ще в підлітковому віці вирішила фарбувати волосся в темний колір.
До цієї збірки увійшли переробки хітів Jimi Hendrix-а, Bob-а Dylan-а, Doors, Nirvana, Jefferson Airplane, Beatles, Rolling Stones та Allman Brothers.
Як на мене, альбом цілком придатний для прослуховування. Деякі пісні звучать навіть цікавіше, ніж в оригіналі. Сподобається тим, хто інколи любить послухати рок з присмаком ретро;)
В минулу п"ятницю-таки вибралися з Сашком на нову виставку REFLECTION в PinchukArtCentre. Типу ми теж культурні, ви розумієте;)
Хоча насправді це був той випадок, коли багато схвальних відгуків про нову експозицію зіграли злий жарт. Особисто я, чекала більшого. Чогось, що більше вписується в контекст фрази "перша виставка європейського рівня в Україні". На мою думку, вона мало відрізнялася за рівнем від трьох попередніх, які я відвідувала. Адже розкрученість деяких імен зовсім не говорить про якість самого мистецтва. Тим більше сучасного, де важливо зуміти себе подати та продати;)
В цьому контексті було цікаво подивитися на роботи Демієна Херста. Найдорожчого сучасного художника, як про нього кажуть.
Треба визнати, що його скульптура "Святий Варфоломей. Пронизливий біль", справді, найкраще з того, що було на виставці. Фігура чоловіка, який тримає в руці ножиці та щойно зрізану власну шкіру... Цікаво, що, не дивлячись на таке досить епатажне та буквальне трактування біблійної легенди, лондонська церква імені Варфоломея зреагувала на цю роботу досить адекватно. І навіть придбала її у свою власність. Як на мене, ця ситуація досить красномовно характерезує різницю між релігійниками в СНД та за кордном) Там вже давно зрозуміли, що багато традицій та канонів вичерпали себе. Адже люди зараз не такі, як були 2000 років тому.
Що стосується інших робіт Херста, то наклеєні на картон мухи та корови в формаліні мене не дуже вразили. Точніш вони мене шокували, звісно, але не в плані мистецтва)) Все ж таки такий жорсткий підхід до втілення образу 12 апостолів мені здався невиправданим.
Ще мені і Сашкові дуже прийшлася до вподоби картина Річарда Філіпса "Благословенна мати". Хоча підозріюю, що Сашу більше вразили груди зображеної на ній мулатки, ніж, власне, мистецтво;))
Дуже цікаві малюнки стилізовані під фото 30-х років. Щоправда, хто їх автор я не запам"ятала.. Тут слід сказати про ще одну особливість цієї виставки. Замість папірців з інформацією про представлених митців (раніш їх могли брати з собою всі бажаючі), цього разу були тільки таблички - українською, російською та англійською мовою. Отож, в тих, хто відвідав виставку вже не буде можливості упорядкувати свої враження, перечитуючи ці матеріали вдома на ліжку або в туалеті;)
Ну і, звісно, для любителів незвичних вражень, було кілька цікавих інсталяцій.
Кімната з перехресним вогнем Крістіана Марклея Не буду описувати, що це)) Краще то відчути! Мені по нервах добре вдарило.
А також повна протилежність їй - скляна кімната з густою парою (робота Ентоні Гормлі "Сліпе світло"). Там можна загубити не тільки того, хто прийшов, але й самого себе)) Хоча, насправді, для того, щоб загубити себе зовсім не обов"язково пірнати в біле марево;)
В будь-якому разі центру Пінчука варто подякувати хоча б за те, що тут показали - мистецтво буває різним;) А якщо contemporary art в Україні поступово починає виходити з підвалу, то скоро ми станем більш вибагливими та почнемо скептичніше оцінювати те, що нам пропонують.
14 вересня в галереї сучасного мистецтва "Цех" відкриється виставка Нікіфора Добчинського
"Детство... оно дарует субъекту ощущение защищённости, права на игру, пребывания в вымысле; но и помещает в систему поощрений-запретов.
Детки лет до 4-х, далеко не все, пухлые (возможно оттуда и эта пресловутая «пухнастость»), округлые точно, их пластика органична - естественна, желания - естественны. Впрочем, последнее вряд ли. Любовь к сладкому (вредному), умилительная эротомания (в том числе и от слова «рот»), леденцы - вершина её. Они фигурные, облизывательные и ПОЛЫЕ внутри. Пустышки! Вот что создало имя Фернандо Ботеро, именно это он наглядно и показал, потому как его человечки - людишки. То же присуще и небольшим по размерам работ(к)ам Добчинского (вот тактильно - под пальцами - возникает столь литературное имя и умиление начинает пронизывать всю мою суть. Или всё-таки не ВСЮ?).
Ибо вся суть сводимая к будуарному умилению, когда уже в ребёнке отказываются (закладывают в него намеренно!) видеть личность, но потворство своим*** желаньицам, всё это порождает ботер, защищающих человека как Личность от следующих образчикам глянцевых журналов симулянтов жизни. Потому Ботеро и стал Ботеро, что он слишком многое людям явил-раскрыл в их истинной, доподлинной сущности".
Викладаю роботи свого хорошого друга Дмитра Короля. В нього ще не було власної виставки чи то інших атрибутів професійних фотографів, але, як нам мене, тут вже давно є на що подивитися. Більше його робіт на http://photosite.ua/autor_page.php?id_galery=0&id_autor=1886&limit=0
Недавно під час чат-конференції в «Українській правді» гуманітарний віце-прем'єр Микола Томенко зізнався, що після армії досі не відучився лаятися матом. Інтерпретації телеканалів були такі.
«5-й канал»: Томенко відповів: «Так, я лаюся матом».
«1+1»: Томенко лаявся матом у прямому ефірі.
СТБ: Томенко здивував Європу нецензурною лайкою в етері.
«Інтер»: Томенко закликає молодь більше лаятися матом.
ТРК «Україна»: Томенко матом вилаяв донеччан.
ОРТ: Ющенко послав росіян на х...
Взято у domanskyy
Мы говорим: "Спасибо тебе за то, что ты есть", когда не можем сказать: "Я люблю тебя."
Мы говорим: "Мне незачем больше жить", когда хотим, чтобы нас разубедили в этом.
Мы говорим: "Здесь холодно", когда нам необходимо чье-нибудь прикосновение.
Мы говорим: "Мне от тебя больше ничего не надо", когда не можем получить то, что хотим.
Мы говорим: "Я не поднимал(а) трубку, потому что была занят(а)", когда нам стыдно признаться в том, что слышать этот голос больше не доставляет нам радости.
Мы говорим: "Я никому не нужен(нужна)", когда мы в действительности не нужны одному-единственному человеку.
Мы говорим: "Я справлюсь", когда стесняемся попросить о помощи.
Мы говорим: "Ты хороший друг", когда забываем добавить"...но тебе не стать для меня кем-то большим".
Мы говорим: "Это - не главное", когда знаем, что у нас нет иного выбора, как примириться.
Вчора ввечорі хтіли пошукати в інет-мережі якісь нові фільми і виявилося, що майже все з того, що займає пристойні позиції в усіляких рейтингах, ми або вже дивилися, або воно вже є в нашій двд-колекції... Може, хтось підкаже, що ще варто пошукати?;)
Корпорация Microsoft недавно подала заявку на получение патента, который может быть связан с разработкой технологии для показа рекламы пользователям Windows.
В тексте заявки Microsoft описывается алгоритм, определяющий "контекст", выбирающий, какую рекламу следует показывать пользователю, исходя из анализа ряда параметров: содержимого электронных писем, текстов документов, музыкальных предпочтений, содержимого той или иной папки на жестком диске. Эксперты сообщают, что новая система для показа рекламы может стать как компонентом операционной системы Windows, так и частью какой-то другой программы.
А що хочеш сказати ти? 4
olga в друзья
