Вчора я врешті потрапила на "Душку" Йоса Стеллінга) Якщо чесно, прізвище цього режисера мене просто заворожує. А його фільм "Стрілочник" я б взагалі віднесла до своїх улюблених.

Що стосується його останньої роботи... "Душка" не став не виключенням в  тому плані, що Україна очима європейського режисера трохи нагадує країну аборігенів. Та проте я не ставила б режисеру в докір, що він перебрехав. Адже часто ми буваємо саме такі - охочі відхопити щось "на шару", з совдєпівським мисленням тощо.  Тим більше в цій стрічці і інший головний герой - голандський сценарист Боб абсолютно не виглядає гламурним. Амстердам ми бачимо не чистим, відгодованим та прогресивним, а сірим та самотнім містом. З людьми, які починають помічати один одного тільки, якщо їм щось треба або, якщо їм хтось чимось заважає.

Сергій Маковецький настільки переконливий у ролі "Душки" (чолов"яги з української глибинки, який в один чудовий день опиняється на порозі будинку Боба в Голандії), що часом  роздратування підстаркуватого сценариста від того, що він не може позбутися цього неочікуваного гостя, передавалося навіть мені)) А поціновувачі жіночі вроди будуть зачаровані Сільвією Хукс, яка зіграла випадкову знайому Боба...
 
Діалогів в фільмі не надто багато. Адже головні герої не знають мови один одного. Проти їх дії та емоції настільки красномовні, що здається вони могли б мовчати взагалі...