Зізнаюся чесно, відпочатку в мене не було такого вже цілеспрямованого бажання йти на цей концерт. Суміш боса нови та народних островітянськіх мотивів не дуже мені близька. Проте спочатку квиточок на цей концерт мені обіцяв принести на день народження колишній одногрупник. Потім в нього щось не вийшло, а я все ж таки потрапила на концерт. Мені врешті дістався квиток, подарований на день народження. Щоправда презентували його не мені, а нашому директору з розвитку Кості. Та оскільки він захворів (а може просто не дуже хтів туди йти) - можливість насолоджуватися чудовою музикою та вокалом Цезарії дісталася мені:)

Цезарія Евора - ровесниця Першої Світової війни. Вона народилася в Мінделу, Кабо-Верде, і з 16 років почала співати в місцевих клубах, проте світова слава прийшла до неї тільки трохи більше 10 років тому. Її земляк, котрий вже давно виїхав до Парижу, запропонував їй записати альбом в Європі. І Цезарія погодилася. Щоправда, два її перші диски були популярні в основному серед емігрантів. Тільки Mar Azul

Більшість своїх пісень вона співає на креольському діалекті португальської мови. Зараз у її виконанні можна почути багато з класики джазу, хоча відпочатку вона працювала в жанрі "морна". Дуже популярні на островах мелодії поєднують в собі західноафриканські ритми, бразильські модіньї, портунальські фадо та пісні англійських моряків.

Фізично не маю можливості зараз описувати детальні враження від концерту. Отож передам їх трьома асоціаціями - "тепло", "затишно", "глибоко". Мені найбільше прийшлися до вподоби ліричні композиції у її виконанні. Її голос плюс скрипка - це щось неймовірне. Причому вона з тих виконавців, харизму яких не може передати ніякий запис. Простенька чорношкіра жіночка, яка виходить на сцену босоніж. Не соромиться палити просто на сцені цигарки. І бути такою, як вона є.