Моя улюблена наразі група. Хлопці з Норвегії зробили тільки один альбом, але він настільки довершений, що не впевнена - чи вдасться їм зробити щось краще. Від їх музики віє холодом, горами, снігом та зимою. Композиція I've got a picture of you, Boss - найбільш експресивна з їх робіт. Але мабуть меланхолійні мені подобаються навіть більше. http://infostore.org/info/528657
Зізнаюся чесно, відпочатку в мене не було такого вже цілеспрямованого бажання йти на цей концерт. Суміш боса нови та народних островітянськіх мотивів не дуже мені близька. Проте спочатку квиточок на цей концерт мені обіцяв принести на день народження колишній одногрупник. Потім в нього щось не вийшло, а я все ж таки потрапила на концерт. Мені врешті дістався квиток, подарований на день народження. Щоправда презентували його не мені, а нашому директору з розвитку Кості. Та оскільки він захворів (а може просто не дуже хтів туди йти) - можливість насолоджуватися чудовою музикою та вокалом Цезарії дісталася мені:)
Цезарія Евора - ровесниця Першої Світової війни. Вона народилася в Мінделу, Кабо-Верде, і з 16 років почала співати в місцевих клубах, проте світова слава прийшла до неї тільки трохи більше 10 років тому. Її земляк, котрий вже давно виїхав до Парижу, запропонував їй записати альбом в Європі. І Цезарія погодилася. Щоправда, два її перші диски були популярні в основному серед емігрантів. Тільки Mar Azul
Більшість своїх пісень вона співає на креольському діалекті португальської мови. Зараз у її виконанні можна почути багато з класики джазу, хоча відпочатку вона працювала в жанрі "морна". Дуже популярні на островах мелодії поєднують в собі західноафриканські ритми, бразильські модіньї, портунальські фадо та пісні англійських моряків.
Фізично не маю можливості зараз описувати детальні враження від концерту. Отож передам їх трьома асоціаціями - "тепло", "затишно", "глибоко". Мені найбільше прийшлися до вподоби ліричні композиції у її виконанні. Її голос плюс скрипка - це щось неймовірне. Причому вона з тих виконавців, харизму яких не може передати ніякий запис. Простенька чорношкіра жіночка, яка виходить на сцену босоніж. Не соромиться палити просто на сцені цигарки. І бути такою, як вона є.
До цієї збірки увійшли переробки хітів Jimi Hendrix-а, Bob-а Dylan-а, Doors, Nirvana, Jefferson Airplane, Beatles, Rolling Stones та Allman Brothers.
Як на мене, альбом цілком придатний для прослуховування. Деякі пісні звучать навіть цікавіше, ніж в оригіналі. Сподобається тим, хто інколи любить послухати рок з присмаком ретро;)
Majandra Delfino не тільки дуже гарна дівчина, котра за формами може конкурувати із Скарлет Йохансон, але й досить непогана співачка. Принаймні мені її музика видалась дуже легкою, але в той же час цікавою та своєрідною за звучанням. 26-річна дівчина з Каракасу вже встигла записати три альбоми, а також була помічена в декількох другорядних фільмах. Мені поки що вдалося знайти лише її дебютний альбом The Sicks (2001). Для ознайомлення викладаю пісню Bruises, котра сподобалася мені найбільше. Якщо когось зацікавить, можу залити й всі інші:)
Днями "сиділи" на youtube та передивлялися наші улюблені кліпи 90-х років. Ні, кльова це все ж таки штука! Згадала Ace of Base та навіть Руки вверх)))) Тільки не кажіть, що на шкільній дискотеці ви не танцювали під "Студента";) А ще Сашко показ мені просто чудовий кліп A neverending Dream від X-Perience. На жаль, в ті часи, коли ця пісня була популярної я його не бачила, а може просто не пам"ятаю. Але дівчина дуже гарна, а пісня легка та приємна:) І головне - дуже літня:)
"Ця музика зачипає вашу душу і в той же час сповнена неокласичних імпульсів та трансових ритмів. Вона нагадує саундтрек до найбільшого чорно-білого знімку, котрий ви не бачили ніколи в житті. На відміну від інших інді-гуртів їх музика більше нагадує мистецтво, аніж просто рок" (c) www.ilyamusic.com.
Про цей маловідомий в нашій країні гурт я дізналася завдяки Aleksandro і за лічені дні Іlya потрапили до когорти мої найулюбленіших колективів:) Спільними зусиллями нам вдалося знайти та скачати альбом Poise Is The Greater Architect ( можна взяти тут http://upload.com.ua/get/899907605 )
а днями натрапила на їх останній альбом Leaving.Sans-Souci, який тепер доступний за цією адресою upload.com.ua/get/899911486
Ніколи не слухала IDM і не впевнена, що надалі цей музичний напрямок буде частим гостем в моєму плейлисті, але саме ця пісня дуже гарна. Чиста та прозора. І навіть сум в ній не обтяжливий, а приємний.
Цей інді-метал-колектив зібрався у 1993 році. Відпочатку планувалося, що це буде тріо - Амбер Валентайн - на гітарі, Едгар Лівенгуд - на бас-гітарі і ще один хлопець -на барабанах. Але буквально за місяць гурт зупивнися на тому складі, в якому існує і досі. Більше того, Амбер и Едгар - дует не тільки на сцені, але й в житті. Їхнє кредо - бути непередбачуваними у музиці вцілому та у власній творчості зокрема. Завдяки потужній енергетиці вони досить швидко стали популярними в Америці. Як каже більшість з тих, хто чує їх вперше: "Я не вірю, що настільки щільний та довершений звук змогли створити дві людини!". А їхні живі виступи - то завжди видовище.
Поки що прослухала лише їх останній альбом - If Thine Enemy Hunger (2007). Все інше поки не викачав e-mule :) Скажу одразу - музика не фонова і не для спокійного вечірнього відпочинку. Вокал жіночий - часом трошки солодкий, часом нервовий та істеричний. Як раз до такого в мене пристрасть))) Почати рекомендую з пісні - The Plastic Museum (http://infostore.org/info/2235006?refer=216096&rs=2). Звісно, ця річ - не показова для їх творчості, але хіт - однозначно. Навіть якщо все інше не сподобається - цю ви 100 відсотків захочете почути ще раз:)
П.С. А "підгледіла" я цей гурт в ласт.фм у lokineverdie. За що йому величезні дяки;)
Сиджу слухаю їх альбом "Funeral" (в перекладі "похорон") і думаю - чого я ніколи не чула про цей гурт раніш??? Класна все ж штука - last.fm! Завдяки їй я тепер знаю цю чудову інді-рок команду з Канади. Тим більше, як виявилось, їх музика більш оптимістична та позитивна, ніж назва платівки. Багато різних музичних інструментів - рояль, арфа, акардеон і дещо загадкове під назвою "вібрафон". Часом вони дещо пафосні, але в той же час можуть бути ліричними і навіть іронічними. А ще продившись інфу про них в інтернеті, зрозуміла, що не чула про цей колектив, здається, тільки я)))) Як виявляється, вони зібрали цілу купу нагород, а їх другий альбом (хоч і виявився гіршим за попередній) викликав шалений ажіотаж. Ну що ж - буває і так:)
П. с. їх пісня "Cold wind" - настільки красива, що я просто не можу наслухатися! Коротше, гадаю, ви вже зрозуміли - рекомендую!!!)))
http://infostore.org/info/255424
А що хочеш сказати ти? 8
RSS: музика