В минулу п"ятницю-таки вибралися з Сашком на нову виставку REFLECTION в PinchukArtCentre. Типу ми теж культурні, ви розумієте;)

Хоча насправді це був той випадок, коли багато схвальних відгуків про нову експозицію зіграли злий жарт. Особисто я, чекала більшого. Чогось, що більше вписується в контекст фрази "перша виставка європейського рівня в Україні". На мою думку, вона мало відрізнялася за рівнем від трьох попередніх, які я відвідувала. Адже розкрученість деяких імен зовсім не говорить про якість самого мистецтва. Тим більше сучасного, де важливо зуміти себе подати та продати;)

В цьому контексті було цікаво подивитися на роботи Демієна Херста. Найдорожчого сучасного художника, як про нього кажуть.

Треба визнати, що його скульптура "Святий Варфоломей. Пронизливий біль", справді, найкраще з того, що було на виставці. Фігура чоловіка, який тримає в руці ножиці та щойно зрізану власну шкіру... Цікаво, що, не дивлячись на таке досить епатажне та буквальне трактування біблійної легенди, лондонська церква імені Варфоломея зреагувала на цю роботу досить адекватно. І навіть придбала її у свою власність. Як на мене, ця ситуація досить красномовно характерезує різницю між релігійниками в СНД та за кордном) Там вже давно зрозуміли, що багато традицій та канонів вичерпали себе. Адже люди зараз не такі, як були 2000 років тому.

Що стосується інших робіт Херста, то наклеєні на картон мухи та корови в формаліні мене не дуже вразили. Точніш вони мене шокували, звісно, але не в плані мистецтва)) Все ж таки такий жорсткий підхід до втілення образу 12 апостолів мені здався невиправданим.

Ще мені і Сашкові дуже прийшлася до вподоби картина Річарда Філіпса "Благословенна мати". Хоча підозріюю, що Сашу більше вразили груди зображеної на ній мулатки, ніж, власне, мистецтво;))

Дуже цікаві малюнки стилізовані під фото 30-х років. Щоправда, хто їх автор я не запам"ятала.. Тут слід сказати про ще одну особливість цієї виставки. Замість папірців з інформацією про представлених митців (раніш їх могли брати з собою всі бажаючі), цього разу були тільки таблички - українською, російською та англійською мовою. Отож, в тих, хто відвідав виставку вже не буде можливості упорядкувати свої враження, перечитуючи ці матеріали вдома на ліжку або в туалеті;)

Ну і, звісно, для любителів незвичних вражень, було кілька цікавих інсталяцій.

Кімната з перехресним вогнем Крістіана Марклея Не буду описувати, що це)) Краще то відчути! Мені по нервах добре вдарило.

А також повна протилежність їй - скляна кімната з густою парою (робота Ентоні Гормлі "Сліпе світло"). Там можна загубити не тільки того, хто прийшов, але й самого себе)) Хоча, насправді, для того, щоб загубити себе зовсім не обов"язково пірнати в біле марево;)

В будь-якому разі центру Пінчука варто подякувати хоча б за те, що тут показали - мистецтво буває різним;) А якщо contemporary art в Україні поступово починає виходити з підвалу, то скоро ми станем більш вибагливими та почнемо скептичніше оцінювати те, що нам пропонують.

Фото з сайтів proza.com.ua та pinchukfund.org

Открыть больше изображений